Зв'язна мова являє собою найбільш
складну форму мовної діяльності. Вона носить характер систематичного
послідовного розгорнутого викладення.
Таким чином, під зв'язною мовою
розуміється розгорнуте викладення певного змісту, що здійснюється логічно,
послідовно, граматично правильно.
У зв'язку з тим, що зв'язна
мова є складною формою мови, дитина опановує нею поступово. Зв'язна мова
формується на основі діалогічної мови в ході ситуативного спілкування.
Виникнення зв'язної мови відбувається ще в дошкільний період.
Становлення зв'язної мови у
розумово відсталих дітей здійснюється уповільненими темпами й характеризується
певними особливостями. Розумово відсталі школярі досить тривалий час
затримуються на етапі питально-відповідної форми мови. Перехід же до самостійного
зв'язного висловлювання дуже важкий для цих дітей і в багатьох випадках
затягується аж до старших класів допоміжної школи. У процесі актуалізації
зв'язної мови розумово відсталі школярі молодших класів мають потребу в
постійній стимуляції з боку дорослого, у систематичній допомозі, що виявляється
або у формі питань, або в підказці. Більше легкою для засвоєння є ситуативна
мова, тобто мова з опорою на наочність, на конкретну ситуацію.
Особливості зв'язних висловлювань
у розумово відсталих дітей багато в чому визначаються й характером завдань,
формою зв'язних висловлювань (переказ, розповідь по серії сюжетних картинок,
самостійна розповідь на задану тему й т.д.).
Дослідження показали, що
кількість слів у розповідях по серії картинок у розумово відсталих дітей в 2,5
рази більше, ніж у розповідях на задану тему. Пояснюють це тим, що серія
сюжетних картинок визначає послідовність зображених подій, наочно показує
динаміку подій.
Переказ розумово відсталим дітям
більше доступний, чим розповідь. Переказ не припускає самостійного створення
сюжету, докладного розкриття заданої теми, визначення послідовності подій. При
переказі більшу роль грає запам'ятовування змісту тексту. Але й перекази
розумово відсталих дітей мають ряд особливостей. Ці діти пропускають багато
важливих частин розповіді, передають його зміст спрощено. У переказах
виявляється нерозуміння розумово відсталими дітьми причинно-наслідкових,
часових, просторових відносин, представлених у розповіді. Для переказів
розумово відсталих дітей характерні різноманітні додавання, що обумовлено
випадковими асоціаціями, неточністю уявлень і знань.
У розумово відсталих школярів
порушується як внутрішній (змістовний) рівень, так і язиковий рівень зв'язної
мови.
Змістовний рівень (внутрішнє
програмування) зв'язної мови виявляється порушеним тією чи іншою мірою у
всіх розумово відсталих дітей. Чим більше складним по ступені самостійності є
завдання, чим більше воно пов'язане з необхідністю змістовного програмування
висловлення, тим сутужніше воно виконується. Так, складання розповіді по серії
сюжетних картинок здійснюється легше, ніж по сюжетній картинці. Це пояснюється
тим, що в завданні розповісти по серії сюжетних картинок уже є певна програма
зв'язних висловлень, що обумовлена послідовністю подій, зображених на картинках.
При складанні ж розповіді по сюжетній картинці такі опорні послідовні ланки
відсутні.
Розповіді по сюжетній картинці
важкі розумово відсталим дітям і характеризуються певними особливостями.
Активне розгортання сюжету в розповідях заміняється перерахуванням окремих
елементів ситуації, часто не розрізняються істотні й другорядні деталі.
Порушується структура тексту: спостерігаються розриви, іноді відсутні сполучні
елементи. Це приводить до частих зупинок, викликає необхідність задавання
навідних запитань. Ці особливості також свідчать про значне порушення
внутрішнього програмування зв'язного тексту.
Таким чином, порушення зв'язної
мови в розумово відсталих дітей обумовлені багатьма факторами: недостатнім
аналізом ситуації, труднощами виділення з образа ситуації істотних і
другорядних компонентів (елементів), порушенням програмування змісту
зв'язного тексту, недорозвиненням здатності утримувати програму, невмінням
розгортати змістовну програму у вигляді серії речень, зв'язаних між собою.
Поряд з порушенням пізнавальної
діяльності, недорозвинення зв'язної мови обумовлено недостатньою сформованістю
діалогічної мови, що, як відомо, передує монологічній мові й підготовляє її
появу. Розумово відсталі діти часто не усвідомлюють необхідності передавати
зміст якої-небудь події так, щоб воно було зрозуміло слухачу, вони не
орієнтуються на співрозмовника.
Однією із причин порушення
формування зв'язної мови в розумово відсталих дітей є слабість і швидка
втомлюваність їхньої мовної діяльності, а також особливості мотивації. У тих
випадках, коли в дітей з'являється інтерес до теми розповіді, зв'язні
висловлювання стають більше розгорнутими, збільшується кількість слів у
реченні.
Немає коментарів:
Дописати коментар