Поради вчителям загальноосвітніх шкіл

Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби


Загальні правила спілкування з людьми з особли­вими потребами:
- коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертай­теся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її су­проводжує, батьків або сурдоперекладача;
- при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко руха­ти рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;
- коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;
- пропонуючи допомогу, почекайте, поки її при­ймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зро­зуміли, не соромтеся – перепитайте;
- звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до під­літків – як до дорослих;
- спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недо­торканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково поясни­ти іншим дітям;
- розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепи­тувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;
- коли ви говорите з людиною, яка користуєть­ся інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;
- щоб привернути увагу людини, яка погано чує, махніть їй рукою або доторкніться до плеча. Ди­віться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть чи­тати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;
- не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Поба­чимося» або: «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути.
Дуже важливо навчитися правильно ви­словлюватися про дітей з особливими освітніми по­требами. Наприклад, замість фрази «Цей учень не може ходити» краще сказати так: «Цей учень користується ходунком і кріслом-візком».
Нижче розглянемо приклади заміни некоректних мовних зворотів.

Ярлики, які не можна використовувати
Більш коректні вирази
Люди з фізичними або розумовими вадами
Люди, які мають особливі потреби
Розумово відсталі
Люди із затримкою розумового розвитку
Він відсталий
У нього труднощі когнітивного характеру
Мій учень страждає аутизмом
У мого учня аутизм
Вона – даун, монголоїд
У неї синдром Дауна
Він не здатний навчатися
У нього труднощі з навчанням
Він – паралітик
У нього параліч
Вона – каліка
У неї порушення опорно-рухового апарату
Він – карлик (або ліліпут)
Він – невисокого зросту / він невисокий
У неї емоційні розлади
У неї порушення емоційного характеру
Він прикутий до крісла-коляски
Він користується кріслом-коляскою
Нормальні і/або здорові діти
Типові діти / діти без порушень в розвитку
Він навчається в спеціальному освітньому закладі
Він отримує послуги спеціальної освіти / додаткові послуги
Стоянка для автомобілів інвалідів, туалет для інвалідів і т. ін.
Доступна стоянка, туалет і т. п.
У неї проблема з...
У неї є потреба в...


Учитель загальноосвітнього навчального закладу повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

- ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;
- вивчити стан уваги, стомлюваності, темп робо­ти кожної дитини;
- ураховувати стан слуху, зору, особливості мо­торики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використову­ють його учні з порушеннями зору і слуху, переві­ряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різ­ними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямо­ваного залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Ви­вчати головні принципи і стратегії колективної ко­мандної роботи;
- навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;
- закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні;
- навчитися адаптувати навчальні плани, мето­дики, матеріали та середовище до специфічних по­треб дітей;
- створювати оптимальні умови для спілкуван­ня, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу;
- формувати в дітей досвід налагодження та під­тримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища;
- з повагою ставитися до дітей та батьків.

Немає коментарів:

Дописати коментар